Ірина Сатарова

Якщо змінити державну антинародну політику, на соціальну, будь-яке ОСББ, квартира, або приватний будинок відчують турботу.

Наразі треба дати відповідь на питання: «А що є мрією майбутнього?»

Чи може нація перейти у цивілізацію? Безперечно так! За умови, коли її культура та надбання почнуть формувати сенси, до яких захочуть приєднатися інші.

Дострокові парламентські вибори вже не просто назріли, а стали вимогою часу!

Та цивілізація не така вже і проста штука. За своєю природою, вона базується на глибині емоційного стану людини, а не на раціональних речах. Цивілізація — це, в першу чергу, емоція. Вона як пісня.

Наразі, ми знаходимося на велетенському переламі в історії людства.

І вежа таки впала. Він запам’ятав тільки звук від вибуху. Потім у його свідомості панувало щось середнє між білим простором та порожнечею. Про таких, як він говоритимуть: «Кіборги витримали, не витримав бетон».

Прем’єр Шмигаль запропонував «схемку» під назвою примусова накопичувальна пенсійна система.

Вибір досі робить народ, але вибирає не кращих своїх представників, а уся влада перейшла до рук олігархічних партій та їх сателітів.

Коли судді КСУ своїми діяннями порушують Конституцію України, президент не те що має право — він зобов’язаний відсторонювати їх від посад. Причому не тільки поодинці, але й гуртом, пачками.

Кожна громада повинна бачити, як формується ціна. Вона складається з таких показників як видобуток, поставка, виробництво, транспортування та споживання.

Інтерпретації, які робляться на користь володіння такими повноваженнями президента України, йдуть у розріз із загально прийнятим розумінням належного демократичного врядування.

Чесно кажучи, 2020 рік для мене також виявився не зовсім приємним. Утім, він мені зробив один великий подарунок. Він має ім’я Хлоя. Вирішила про неї написати оповідання. Можете його сприймати, як новорічну казку.

Вони не визнають, що Україна — це правова держава.

Росія мусять нам заплатити за шкоду, яку зазнала від її рук, українська держава, її громадяни та підприємства.

«Влада для влади поза правовим полем України» — стало нашою нормою.

Та страшне і сумне — вже у минулому. Зараз постає новий світ. Він народжується. І хоча народження — це завжди боляче, однак воно дає надію на краще. Сподіваюся, майбуття буде чимось хорошим.

Програмні зобов’язання влади і очікування людей мали величезний дисонанс.

Занижені соціальні стандарти призводять до спотворення оцінки масштабів реальності бідності і те, що ми показуємо всередині країни і зовні це є, м’яко кажучи, економічною неправдою.

Якби ми відчували, що ризики небезпеки та економічні втрати розподіляються рівномірно, тоді б у людей було відчуття справедливості.