Суспільство

Чиновники з департаменту освіти і науки говорять, що я та інші мешканці знаходимося у гуртожитку незаконно. Це — повна брехня. У мене на руках є договір найму житлового приміщення, дійсний до 3 січня 2023 року.

Дуже хотілося б, щоб наступний вибір українців став вибором розвитку та перспективи, а не чергового меншого/більшого зла.

Альтернативного житла сім’ям ніхто не запропонував. Усе, що від них вимагають — це спакувати речі, звільнити свої кімнати і піти у невідоме майбутнє.

Так що у 2022-му відбуватимуться несподівані, хоча і довгоочікувані події. Оскільки він — підсумковий, ми житимемо у дуже спресованому темпі.

Змінити систему, тільки прийнявши правильний закон недостатньо.

У наступному році нам конче потрібна, як не дивно, навіть не українська держава. Головне, що нам потрібно — це українська мрія. І я очікую, що українці знову повернуться до мрій. Тільки так можна собі встановити правильні цілі.

На жаль, держава не має на сьогодні жодного комплексного підходу до власного рибного ресурсу.

Боротьба громадянського суспільства України проти корупції, монополізму, за справедливість судової системи, побудови нової моделі відносин тощо — це боротьба за неприпустимість будь-якого зовнішнього управління у майбутньому.

Маю оптимістичний прогноз — переживши «дев'ятий вал» епідемії, в січні-березні ми нарешті побачимо, як ковід відступає і зникає.

У музеї українського живопису усі охочі мають нагоду роздивитися 120 авторських панно від художників з Центру народного мистецтва «Петриківка».

Утім, між Україною і Піднебесною зараз не все так просто.

Ми втратили багато часу і фатально затримались у розвитку. Навіть, якщо завтра депутати ухвалять закон про зброю з правом на самозахист та оживлять закон про тероборону, ми не встигаємо все одно. На розбудову територіальної оборони та системи громадської безпеки, нам потрібні будуть ще кілька років.

Та страх і ненависть держави до свого населення — це лише одна сторона медалі. Інша — майже абсолютна відсутність запиту та попиту у згаданого населення.

Якщо вас це насправді турбує, шукайте адреси штабів територіальної оборони, приходьте туди і питайте: «Чим я можу бути корисним?».

(18 серпня 1979 — 26 липня 2015). Присвячується уродженцю житлового масиву Придніпровськ у Дніпрі, найкращому сім’янинові і снайперові з героїчної 93-ї ОМБр

Дуже важливо, щоб це місце зберегло своє смислове, духовне та моральне навантаження.

Віртуально цей бій відбувається прямо зараз. Рік тому, за Україну ніхто не думав вступатися. Союзники нам висловлювали лише занепокоєння.

Іоанна Молдован захопилася мужністю хлопців, які добровольцями пішли захищати свою Батьківщину.

Руслан пішов служити у 93 ОМБр. Він загинув 26 липня 2015 року, намагаючись винести з поля бою пораненого товариша.

Вона співає про військових, волонтерів, міцне кохання та нашу майбутню перемогу над путінською Росією.

Якщо люди заможні та їм не потрібен безумовний базовий дохід, то вони можуть спрямувати його через пожертви на суспільно важливі речі. Наприклад, фінансувати громадські організації та ініціативи, благодійні фонди тощо.

А поки українці не просто залишатимуться найбіднішими в Європі, а продовжуватимуть вмирати раніше, тікати з країни в пошуках кращої долі країн, продовжуватимуть готуватись до нових майданів…

На мою думку, для України в її сьогоднішньому стані будь-які експерименти, пов’язані із застосуванням будь-яких елементів соціалізму (комунізму), а безумовний базовий дохід є інструментом соціалізму, неприпустимі. Ми, на жаль, за 30 років не позбулися впливу на свідомість і своє життя радянського соціалізму. Існують інші економічні інструменти подолання бідності та розвитку.

Ця війна іде не за території, а за цінності. Не тому, що умовний табір світла виступає за абстрактні добро та любов. Дикуни вважають приналежність цивілізації до цінностей за слабкість та дивакуватість. Вони — інтелектуально безмежно прості. А тому переконані, що цивілізація зводиться до гарячої води та комфортних туалетів.